ЛЕЙКОЗ великої рогатої худоби небезпека для власників корів та споживачів молочної продукції!!!!
Миргородське районне управління Головного управління Держпродспоживслужби
інформує, що Лейкоз – це інфекційна, хронічна хвороба пухлинної природи, яка характеризується злоякісним розмноженням клітин кровотворних органів з порушенням їх дозрівання, що зумовлює дифузну інфільтрацію різних органів і тканин та утворення в них злоякісних пухлин.
Лейкоз великої рогатої худоби займає серед інфекційних хвороб особливе місце, оскільки хвороба отримала значне поширення у багатьох регіонах України. Лейкози тварин діагностують майже у всіх країнах світу. Лейкоз, за рахунок широкого розповсюдження, наносить скотарству значних збитків. Він представляє потенційну небезпеку, особливо племінного молочного скотарства, так як реєструється у високопродуктивних тварин найбільш цінних молочних порід. При лейкозі великої рогатої худоби існує два шляхи передачі вірусу: вертикальний – від матері до плоду, під час внутрішньоутробного розвитку і горизонтальний – від однієї тварини до іншої – контактна передача. Лейкоз перебігає частіше безсимптомно, а при наявності ознак розвитку патологічного процесу проявляється злоякісними змінами крові (лімфоцитом) та утворенням пухлин у кровотворних та інших органах і тканинах. Найчастіше хворіє велика рогата худоба в 4-8-річному віці, але хворіють і більш молоді тварини. Джерелом збудника інфекції є хворі тварини, які виділяють збудник на ранніх стадіях захворювання. Зараження тварин відбувається при їх контакті між собою при спільному утриманні на пасовищах, фермах, вигульних майданчиках, при доїнні хворих та здорових тварин одним доїльним апаратом. Основним і єдиним методом діагностики даного захворювання є лабораторна діагностика за допомогою реакції імунодифузії (РІД) та імуноферментного аналізу (ІФА). На жаль, на даний час в Україні й світі не існує ефективних та безпечних профілактичних вакцин (щеплень) проти лейкозу великої рогатої худоби. Тому оздоровчі заходи щодо лейкозу базуються на лабораторних дослідженнях крові від тварин із наступним вилученням позитивно реагуючої худоби із загального стада. Основними заходами ефективного забезпечення благополуччя щодо лейкозу є: ізолювання інфікованих тварин від неінфікованих на підставі результатів лабораторних досліджень, проведення чіткого обліку, нумерації та ідентифікації тварин, дотримання ветеринарно-санітарних правил на фермах, дотримання асептики і антисептики при масових обробках тварин, проведення ретельної дезінфекції тваринницьких приміщень та обладнання після кожного дослідження тварин та ізоляція вірусоносіїв. На жаль, не всі власники тварин усвідомлюють небезпеку від лейкозу ВРХ і безвідповідально ставляться до власного здоров’я та своїх тварин. Деякі власники щорічно ухиляються від досліджень своїх корів на лейкоз та інші хвороби, а хворих тварин під будь – яким приводом намагаються залишити у власному господарстві. Також перетримання з року в рік та випасання в здоровому стаді лейкозних тварин у приватних господарствах селян сприяють розповсюдженню лейкозу у худоби. Для недопущення розповсюдження інфекційного захворювання у стаді, фермі, присадибному господарстві забороняється: - випасати хворих на лейкоз тварин разом із здоровими в загальних стадах;
- реалізувати молоко на переробні підприємства, ринки, тощо;
- тримати хвору тварину в приміщенні зі здоровою;
- здійснювати переміщення тварин без відома спеціалістів державних установ ветеринарної медицини; Молоко від від позитивних на лейкоз корів використовується лише після знезараження методом кипятіння в межах свого підсобного господарства, а в господарстві молоко від сер опозитивних тварин, які утримуються ізольовано від серонегативного стада, пастеризують у господарстві при температурі не нижче+ 800С, після чого його можна використовувати для згодовування телятам. Після вибуття тварини з господарства необхідно проводити ретельну дезінфекцію тваринницьких приміщеннь. Звертаємося до всіх власників тварин із проханням відповідально ставитися до проведення фахівцями ветеринарної медицини щорічної диспансеризації тварин. Тільки тоді будемо мати гарантії того, що тварина здорова, а продукція від неї безпечна.
