Порядок надання працівникам відпусток без збереження зарплати під час війни
Законом України «Про організацію трудових відносин в 19 липня 2022 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 р. № 2352-IX (далі - Закон № 2352-IX), якийзмінив правила наданнявідпустки без збереженнязаробітної плати під час воєнного стану.
Відповідно до ч.3 ст. 12 Закону № 2136-ІХ протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки.
Відпустка без збереження заробітної плати за цією підставою надається:
- без обмеження її тривалості, але у період дії воєнного стану;
- будь-якому працівнику незалежно від його категорії чи статусу, за його заявою та погодження роботодавцем;
- не є обов'язковою для прийняття рішення роботодавцем щодо її надання.
Час перебування у відпустці без збереження заробітної плати за цією підставою зараховується до стажу роботи, щодає право на щорічну основну відпустку відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки.
Із 19.07.2022 р. Працівники мають право на новий вид безоплатної відпустки. Так, у період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов'язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів. При цьому час перебування утакій відпустці не зараховується до стажу роботи, щодає право на щорічну основну відпустку.
За цією новою підставою відпустка без збереження заробітної плати надається:
- тривалістю - не більше 90 календарних днів у період дії воєнного стану. Закон № 2352-IX не обмежив можливості працівника реалізувати своє право на цю відпустку кілька разів, однак загальна тривалість відпусток (частин) яку працівник може вимагати надати відповідно до цієї норми не може перевищувати 90 днів протягом дії воєнного стану;
- виключно працівникам, які виїхали за межі території України або набули статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою;
- в обов'язковому порядку за заявою працівника;
- роботодавець не може відмовити працівнику у наданні цієї відпустки. Виходячи із умов її надання працівник має підтвердити той факт, що він «виїхав за межі території України» або «набув статусу внутрішньо переміщеної особи». Спосіб підтвердження факту виїзду за межі України не визначений законом, відтак рішення щодо надання відпустки у цьому випадку прийматиметься роботодавцем на підставі наданих працівником доказів, які в достатній мірі підтверджують цей факт. У разі повернення працівника, який перебуває у зазначеній відпустці на територіюУкраїни, виходячи із умов її надання, особа втрачає право вимагати продовження такої відпустки.
Також слід урахувати, що в період дії воєнного стану за певними категоріями працівників зберігається право на відпустки без збереження заробітної плати, що надаються в обов'язковому порядку за їх бажанням відповіднодо ст. 26 Закону про відпустки.
У період дії воєнного стану зберігається також право працівників на відпустку без збереження заробітної плати відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки, якою передбачено, що за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та роботодавцем, але не більше 15 календарних днів на рік. Ця відпустка надається за заявою працівника та згодою роботодавця, але роботодавець може й відмовити працівнику у її наданні.
Крім того, працівники мають право на відпустку без збереження заробітної плати на період карантину, встановленого Кабміном. При цьому тривалість такої відпустки не включається до загального терміну (15 календарних днів) відпустки без збереження заробітної плати, яка надається за сімейними обставинами та з інших причин.
Головний державний інспектор
Управління Держпраці у Полтавській
області Лідія ТІХОНОВА