Порядок встановлення факту проживання однією сім`єю
Відповідно до статті 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) містить правовий висновок, згідно якого вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має встановити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 Сімейного кодексу України) https://reyestr.court.gov.ua/Review/83000767
Суттєвою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Щоб встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні цьому поняттю. Тобто, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство – це сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти, мають певні права та обов’язки тобто передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання.
Законом не визначено, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.
Належними доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази:
- спільного проживання,
- ведення спільного господарства,
- наявності у сторін спільного бюджету,
- здійснення спільних витрат,
- придбання майна в інтересах сім`ї,
- наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків,
- інших доказів, які вказують на наявність усталених між сторонами відносин притаманних подружжю.
Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них, як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на цих обставинах наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.
Варто зауважити, що реєстрація місця проживання чоловіка та дружини за однією адресою не є підтвердженням фактичного існування шлюбу.
Нагадуємо, якщо маєте питання правового характеру, звертайтеся до відділу «Гадяцьке бюро правової допомоги» Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, що знаходиться за адресою: м. Гадяч, вул. Шевченка, 5 або за телефоном (05354) 3-25-05.
Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи правової допомоги – 0 800 213 103 (дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні).
