A A A K K K
для людей із порушенням зору
Краснолуцька громада
Полтавська область, Миргородський район

Інформаційне повідомлення про проведення громадського обговорення щодо перейменування вулиць, провулків, на території Краснолуцької територіальної громади.

Дата: 07.11.2022 13:34
Кількість переглядів: 354

 

Комісія з найменування та перейменування вулиць, провулків,  площ, парків, скверів та інших об’єктів розташованих на території   Краснолуцької територіальної громади,   інформує про початок проведення громадського обговорення пропозицій щодо перейменування вулиць, провулків на території  Краснолуцької  територіальної громади.

 

 Пропозиції, рекомендації та зауваження щодо перейменування  вулиць та провулків просимо надавати  з 7 листопада 2022 року по 7 січня 2023 року:

 

  • надсилаються електронною поштою із зазначенням найменування (юридичні особи),  прізвища, імені,  по батькові  (фізичні особи) на поштову адресу: 37315, вул. Миру, 24, с. Красна Лука, Миргороський  район, Полтавська область
  •  на електронну адресу Відділу містобудування, архітектури та житлово комунального господарства Краснолуцької сільської радиviddilarkhitektury@ukr.net.
  • с.Красна Лука за адресою: с. Красна Лука, вул. Миру 24, -  загальний відділ Краснолуцької сільської ради;
  • по старостинських округах звертатися до старост.

 

Довідки за телефоном (05354) 45-73-40.

 

Анонімні пропозиції (зауваження) не реєструються і не розглядаються.

Консультації з питань, що винесено на громадське обговорення можна отримати в Відділі містобудування, архітектури та житлово- комунального господарства Краснолуцької сільської ради за адресою: 37315, вул. Миру, 24, с. Красна Лука, Миргороський  район, Полтавська область, та за телефоном (05354) 45-73-40.

Відповідальна особа за збір інформації та організацію проведення громадського обговорення – голова комісії  з найменування та перейменування вулиць, провулків,  площ, парків, скверів та інших об’єктів розташованих на території   Краснолуцької територіальної громади, Сухоніс Ірина Анатоліївна.

До участі у громадських обговореннях запрошуються зацікавлені особи
 та усі бажаючі жителі Краснолуцької  територіальної громади.

Результати громадського обговорення будуть оприлюдненні на офіційному сайті Краснолуцької сільської  ради не пізніше 30 робочих  днів після проведення громадських слухань.

 

ІНФОРМАЦІЯ щодо Переліку об’єктів топоніміки Краснолуцької  територіальної громади та пропозиції до обговорення під час їх перейменування у населених пунктах громади, зважаючи на масові військові злочини проти мирного населення та антиукраїнський характер дій російської федерації у 2014-2022 р.р.

с.Красна Лука

№ з/п

Існуюча назва об’єкта топоніміки, що пропонується до перейменування та відповідна анотація

Пропозиції постійної комісії культури і туризму

Пропозиції населення

Пропозиції Полтавського офісу Українського інституту національної пам'яті

Пропозиції топонімічної комісії

1

Вул.. Гагаріна

Російський радянський космонавт, уродженець Росії. Ніяк не пов'язаний з історією громади. Топоніми на честь Юрія Гагаріна були елементом комуністичної наочної агітації та пропаганди, яка втратила своє значення після здобуття Україною незалежності. Доречно увічнювати пам'ять українців, які зробили великий внесок у освоєння людством космосу.

Вул.Героїв-земляків
 2.вул. Ветеранів УПА
 3. Вул. Миколи Сергієнка

 

Вулиця Леоніда Каденюка

На честь першого космонавта незалежної України

Детальніше на офіційному сайті

Українського інституту національної пам’яті  

https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/sichen/28/1951-narodyvsya-leonid-kadenyuk-pershyy-kosmonavt-nezalezhnoyi-ukrayiny 

 

 

2

Вул.. Овсяннікова

ОВСЯННИКОВ Володимир Васильович, уродженець російського міста Самара, військовий діяч СРСР періоду 2-ої світової війни, член КПРС. Від 1940 року  навчався у Куйбишевському індустріальному  інституті (нині Самара, Росія), 1942 року закінчив Пензенське артилерійське  училище (Росія). Відтоді на фронті. Під час 2-ої світової війни був помічником начштабу 1664-го винищувального протитанкового артилерійського полку під час вигнання нацистів з с. Красна Лука.

Перемога над нацизмом не означала перемогу українського народу, тобто відновлення незалежності.Українська перемога настане після завершення новітньої російсько-української народної війни за незалежність. Доречно увічнювати пам'ять Героїв цієї війни.

Вул.Весняна

 

Вулиця Земляків-Героїв ЗСУ

На честь усіх полеглих Героїв російсько-української війни за незалежність – уродженців  Краснолуцької громади

 

 

3

Вул. пров. Першотравнева

Об’єкт топоніміки, названий на честь 1-го травня є яскравим втіленням радянської практики ідеологічної номінації, пов’язаної з масовими комемораціями Міжнародного дня солідарності трудящих, що використовувалися для пропаганди комуністичного тоталітарного режиму.

Вул. Святкова

 

Вулиця та провулок Павла Крата

На честь видатного уродженця села Красна Лука поета, прозаїка, перекладача, журналіста активіста РУП, політичного, релігійного та громадського діяча Павла Крата (1882-1952). Один з його предків, Федір Крат був послом видатного українського гетьмана Івана Мазепи при дворі Карла ХІІ у Стокгольмі і мав почесне звання «значкового товариша». Увічнення пам’яті Павла Крата передбачено Постановою Верховної Ради «Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2022-2023 роках»

https://bit.ly/3wK6Pew 

Енциклопедичні довідки тут https://bit.ly/3t3B6nt 

https://bit.ly/3MRwpoQ 

 

 

                                                                         с.Хитці 

№ з/п

Існуюча назва об’єкта топоніміки

Пропозиції постійної комісії культури і туризму

 

Пропозиції населення

Пропозиції Полтавського офісу Українського інституту національної пам'яті

Пропозиції топонімічної комісії

1

Вул. пров. Пушкіна

Пушкін Олександр (1799-1837) - російський письменник. Оспівував загарбницькі війни Російської імперії, заперечував право народів на державність, виправдовував воєнні злочини російської армії. Вірш «Клеветникам России» нині використовується ворожою пропагандою для виправдання агресії проти України. Пушкін-один із ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму, автор поетичних і прозових творів,  придворний імператорський співець тої епохи.

Топонім рекомендований до перейменування Центром стратегічних комунікацій при Міністерстві культури та інформаційної політики України  

Детальніше https://poltava.to/project/7403/ 

https://bit.ly/3lMhi3V

Підтримую варіант
 Пустовгара
 вул. Свято-
 Троїцька

 

Вулиця Свято-Троїцька

Провулок Свято-Троїцький

На честь новозбудованої Свято-Троїцької церкви у селі Хитці. Храм збудовано на місці зруйнованого комуністами у часи СРСР. Значний внесок як меценат зробив тодішній народний депутат Тарас Кутовий.

18 жовтня 2014 року церкву було освячено за участі архієпископа Полтавського і Кременчуцького ПЦУ

Федора та ієреєя Олега Пограничного.

 

Інший варіант:

Вулиця Василя Стуса

Провулок Василя Стуса

На честь видатного українського поета

Детальніше на офіційному сайті Українського інституту національної пам’яті

https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/sichen/6/1938-narodyvsya-poet-i-dysydent-va

 

                                                                     с.Ціпки 

№ з/п

Існуюча назва об’єкта топоніміки

Пропозиції постійної комісії культури і туризму

 

Пропозиції населення

Пропозиції Полтавського офісу Українського інституту національної пам'яті

Пропозиції топонімічної комісії

1

Вул і пров Ватутіна

У 1920 р. вступив до Червоної армії. Член ВКП(б) з 1921 р. З 1922 р. командир взводу, потім на командних і штабних посадах. Служив заступником начальника і начальником штабу Київського військового округу. У 1920-21 роках Ватутін придушував український визвольний рух за незалежність України, воював проти загонів Армії УНР на Полтавщині. У 1939 році бере участь у вторгненні СССР в Польщу, за що отримав Орден Леніна. З 1940 р. начальник Оперативного управління та заступник начальника Генштабу РСЧА. Під час 2 світової війни начальник штабу Північно-Західного фронту, заступник начальника Генштабу. З 1942 р. – командувач військами Воронезького, Південно-Західного і 1-го Українського фронтів. Важливо знати про його злочини у 1943 році, під час 2 світової війни. Тільки на одному цьому плацдармі Ватутін поклав у землю десятки тисяч українців. Жахливим злочином проти українського народу Ватутіна та інших командирів Червоної армії є те, що на «звільненій» від німців лівобережній Україні командири частин хапали всіх дітей 16-18 років і без зброї, навіть без військової форми погнали їх форсувати Дніпро на німецькі кулемети. Німецькі кулеметники весь час розстрілювали неозброєних людей в цивільному, але на місце одних вбитих, йшли шеренги нових. Використовував солдат української національності як гарматне м’ясо; згідно з дослідженнями доктора історичних наук Володимира Сергійчука, Ватутін «кидав сотні людей беззбройними під німецькі танки, особливо на території України. І тільки завдяки гарматному м’ясу такі генерали як Ватутін вигравали битви». У своїй повісті «Батальйон не обмундированих» Дмитро Міщенко зазначає: «Цілий батальйон щойно мобілізованих українських чоловіків восени 1943 року, не обмундированих і неозброєних, кинули на форсування Дніпра й втопили всіх до одного». Вояки у цивільному йшли, як на ешафот. Попереду – ріка, німецькі кулемети, бомби, а позаду – заградотряди» автоматників-енкаведистів. На Волині 29 лютого 1944 року червоний російський кат отримав кульове поранення від українських партизанів з УПА і через невдале лікування помер

 

Підтримую варіант
 Пустовгара
 вул.Родини Чижевських

 

Вулиця і провулок родини Чижевських.

З метою увічнення пам’яті видатних уродженців села Ціпки.

Павла Чижевського,борця за незалежність України у 20 ст., громадського і державного діяча, міністра фінансів УНР. У 2020 році 160-річчя від дня народження цієї непересічної особистості згідно з Постановою Верховної Ради, з ініціативи Українського інституту національної пам’яті відзначалося на державному рівні.

Детальніше на офіційному сайті

Українського інституту національної пам’яті

https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/veresen/6/1860-narodyvsya-pavlo-chyzhevskyy-derzhavnyy-diyach 

Стаття Полтавського офісу Українського інституту національної пам’яті

https://bit.ly/3NFajFQ 

та його синів:

Григорія Чижевського —  міністра внутрішніх справ УНР, губернського комісара УЦР та Директорії УНР на Полтавщині, учасника Другого Зимового походу Армії УНР;

https://bit.ly/3GlUMIG 

 видатного науковця-металурга, підполковника Артилерії Армії Української Народної Республіки Миколу Чижевського.

Детальніше на офіційному сайті

Українського інституту національної пам’яті

https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/zhovten/1/1891-narodyvsya-mykola-chyzhevskyy-pidpolkovnyk-artyleriyi-armiyi-unr 

Стаття Полтавського офісу Українського інституту національної пам’яті

https://bit.ly/38TIydV 

 

Були діячами УНР

Важливо врахувати ст.5 п.4 «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за

незалежність України у XX столітті».

 

 

 

2

Вул. Гагаріна

Вул.

 

Вулиця Червоної Калини – на прославлення стрілецької пісні, яка стала одним з символів війни України за незалежність і свободи від Росії

 

 

3

Вул.. Корзуна ( декомунізація окреме рішення)

Корзун Павло Петрович білоруський радянський комуністичний військовий діяч, учасник військової операції більшовицької Росії з окупації у 1919-20 рр. держави «Бухарський емірат», яка існувала в Центральній Азії протягом 16-20 століть.

Народився селі Клешево, яке нині перебуває в складі Мінської області. Учасник Першої світової війни, воював у рядах 2-го Курляндського лейб-гвардії уланського полку.

У Червоній армії більшовицької Росії — з 1918 року: служив у штабах на канцелярських посадах, потім командував кавалерійським ексадроном.

Брав активну участь у придушенні масового військово-політичного повстанського національного руху народів Центральної Азії проти поневолення ленінською Росією (поширена назва руху-басмацтво). За участь у окупації у 1919-20 рр. держави «Бухарський емірат», був нагороджений орденом «Бухарської Червоної Зірки і півмісяця» 2-го ступеня маріонеткової проросійської напівдержавної структури - так званої «Бухарської Народної Республіки» Після завершення навчання в Ленінградській кавалерійській школі (1924) командував кавалерійським полком в Середній Азії. У 1932—1934 роках — помічник інспектора кавалерії РСЧА. Закінчив особливий факультет Військової академії імені Фрунзе). Із 1937 року — командир 9-ї кавалерійської дивізії. Із 1939 року — викладач Військової академії імені Фрунзе.

На початку німецько-радянської війни генерал-майор Корзун командував 219-ю моторизованою дивізією 25-го механізованого корпусу. 19 серпня 1941 року звільнений з посади комдива за відступ в районі Гомеля. Загинув під час боїв за Гадяч

Вул.Григорія Шанька

 

Вулиця  Григорія Шанька

На честь уродженця села Ціпки. Шанько Григорій Іванович (1933—2001) – літератор, краєзнавець, автор поетичних збірок «Земля батьків», «Сповідь», «Любов і ненависть», літературно-критичного нарису про життя і діяльність М.П.Драгоманова «Поборник духовності народу», нарису-довідника «Літературна Гадяччина».

 

 

 

         с.Римарівка 

№ з/п

Існуюча назва об’єкта топоніміки

Пропозиції постійної комісії культури і туризму

 

Пропозиції населення

Пропозиції Полтавського офісу Українського інституту національної пам'яті

Пропозиції топонімічної комісії

1

вул.Л.Убийвовк

Ляля Убийвовк. Діячка ленінського комсомолу під час 2 світової війни. Топоніми на її честь використовувалися для комуністичної наочної агітації та пропаганди, яка втратила своє значення після здобуття Україною незалежності. Ніяк не пов’язана з історією Краснолуцької громади.

 

Вул.Покрови

 

Вулиця Свято-Покровська

На честь головного храму села Римарівка та відповідно головного храмового свята села. 

Дерев'яна церква на честь Покрови Пресвятої Богородиці в с. Римарівка Гадяцького полку Гетьманщини у 1782 р. згоріла. У 1783 р. збудована нова дерев'яна церква на кошти поміщика, колезького асесора Герасима Станіславського з дозволу Чернігівського архієпископа Віктора. Тут зберігалися давні рукописні книги — Євангеліє і требник XVI ст. У 1799 р. до церкви прибудували дзвіницю. Знищена пожежею 1903 р. У 1906 р. закладено нову церкву муровану, в одному зв'язку з дзвіницею, холодну. У 1902 р. мала церковну сторожку, діяли бібліотека; у парафії — 2 школи грамоти, початкове народне училище, земське народне училище. У 1958 р. храм зачинений і суттєво поруйнований, знищено церковну огорожу і каплицю. Поряд із церквою збереглася могила жертводавця — відставного майора Віктора Юр'єва, а під вівтарною стіною знаходиться прах парафіяльного священика Віктора Назаревського. У 1992 р. церкву передано УПЦ КП (нині ПЦУ) та відновлено богослужіння, невдовзі зусиллями оеоніда Василенка її було реставровано.

 

 

 

2

 

вул.Мічуріна

 Іван Мічурін – звеличений Йосипом Сталіним російський біолог і селекціонер-помолог, уродженець Рязанської губернії Росії. Ніяк не пов’язаний з історією громади.

Детальніше на сторінці Полтавського офісу УІНП

https://blog.poltava.to/pustovgar/14899/ 

 

Загребельна

 

Вулиця Леоніда Василенка

На честь священика і настоятеля Свято-Покровського храму ПЦУ села Римарівка оеоніда Василенка. Зробив величезний внесок у відновлення храму та підтримку ідеї Томосу про автокефалію ПЦУ, користувався великою повагою односельчан, спільно з Полтавською «Просвітою» сприяв культурному взаємообміну між католицькою молоддю Баварії та молоддю села Римарівка у1994 році.

Інший варіант:

Вулиця Володимира Симиренка

Завідувач секцією садівництва Міністерстві земельних справ УНР, видатний учений біолог і селекціонер-помолог, професор Полтавського сільськогосподарського університету, жертва сталінських репресій.

Детальніше на офіційному сайті

Українського інституту національної пам’яті

https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/gruden/29/1891-narodyvsya-volodymyr-symyrenko-selekcioner 

Стаття Полтавського офісу Українського інституту національної пам’яті

https://bit.ly/38miOGS 

Був діячем УНР

Важливо врахувати ст.5 п.4 «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті».

 

 

3

вул. Макаренка

Макаренко Антон Семенович (13.03.1888-01.04.1939) – радянський педагог, письменник. Організатор і керівник трудової колонії ім.. Максима Горького в с. Ковалівка (1920-1927), а також після її переїзду – Харкова (1927-1928). Упродовж 1927-1932 очолював Комуну ім.. Ф. Дзержинського у с. Новий Харків. Від квітня 1932 до липня 1935 – заступник начальника Комуни , керівник її навчально-педагогічної частини. Займав посаду начальника відділення Відділу сталінських колоній НКВС УСРР (серпень 1935 – березень 1937), був в.о. керівника колонії НКВС №5 у Броварах (від жовтня 1936). Автор російськомовних літературних творів. Брат Віталій – офіцер Збройних сил Півдня Росії, білоемігрант, заперечував існування української нації і мови.

 

вул. Петра Одарченка

 

Вулиця Петра Одарченка

Одарченко Петро Васильович, уродженець села Римарівка,  український літературо - та мовознавець, критик, педагог,

Закінчивши у 1913 році сільську школу, перейшов до Гадяцької гімназії. Юність минала у будинку Драгоманових, у щоденному спілкуванні з Оленою Пчілкою в розмовах про Михайла Драгоманова і Панаса Мирного, читанні найкращих творів українського письменства. Після закінчення гімназії і педагогічних курсів восени у 1920 р. одержав призначення на посаду вчителя початкової школи на хуторі Мельниково-Кулебин, де працював до 1923р. Півроку навчався в Полтавському відділі історико-філологічного факультету Харківського університету, з 1923 — студент Ніжинського інституту народної освіти. Впродовж навчання був секретарем семінару української літератури підвищеного типу, головою краєзнавчого гуртка, регулярно надсилав до Етнографічної Комісії ВУАН народні пісні, збирав етнографічні матеріали за спеціальними темами. Дипломну роботу «Фольклор у краєзнавчій роботі трудшколи» підготував на рівні дисертації. Після завершення навчання — аспірантура при кафедрі української мови та літератури. Наукова праця була зосереджена на вивченні життя та творчості Лесі Українки та написанні дисертації «Стиль Лесі Українки». З 1928 року почав викладати курси в Ніжинському інституті народної освіти, виконував обов'язки доцента. Через раптовий арешт не вистачило кілька тижнів, щоб захистити дисертацію. Заслання на 3 роки в Алма-Ата, тяжка хвороба, звільнення від арешту 5 грудня 1933 року, а 6 грудня того ж року — знов арешт і висилка на три роки в Уральськ.

1937 — повернувся в Україну, але влаштуватися на роботу за фахом не зміг. Працював в Курській обласній бібліотеці, викладачем російської мови у середній школі. 1938 — влаштувався на посаду доцента Курського педінституту, викладав курс сучасної російської мови і керував семінаром «Граматичні системи української мови». Працював над дисертацією на тему "Лексика і синтаксис повісті Гоголя «Тарас Бульба». 1942 — виїхав до Польщі. Викладав мову в Православній духовній академії. В кінці 1944 р. виїхав до Відня, потім до Баварії, перебував у таборі DP в Авгсбурзі1950— переїхав з родиною до Нью-Йорка. отримав наукову стипендію. Наслідком була розвідка «Тарас Шекченко в радянській літературній критиці» (надрукована англійською мовою в науковому збірнику УВАН). 1952–1954 — працював у бібліотеці Конгресу США. 1955–1973 — в «Голосі Америки» на посаді перекладача й редактора. У вільний час продовжував літературознавчі студії, досліджував творчість Тараса Шевченка, Лесі Українки, Олени Пчілки. Шевченкознавчі праці ввійшли до книги «Тарас Шевченко і українська література» (Смолоскип, 1994). З 1962 р. — дійсний член Української Вільної Академії наук у США. Член Спілки письменників «Слово». Останні роки прожив у штаті Меріленд (США) Найвагомішим здобутком у дослідженні творчості Шевченка є праця «Шевченко в радянській літературній критиці 1920–1981 рр.». Цінними є наукові дослідження  П. Одарченка про про творчість видатних українських письменників  Олени Пчілки, Володмироа Винниченка, Михайла Драгоманова, Грицька Чупринки, Василя Симоненкаротягом понад 40 років писав статті до енциклопедій на теми української етнографії, фольклору, історії української літературиув журналістом, кореспондентом газет «Свобода», «Українські вісті», «Народна воля».  Праця П. Одарченка «Русифікація України і боротьба за рятування української нації», опублікована 1985, жодною мірою не втратила свого значення досі.Мова переважної більшості статей і наукових праць Петра Одарченка — академічно виважена, ділова й офіційна, науково-літературна, але часом буває піднесено-романтичною, мелодійно-барвистою. П.Одарченко присвятив мові 140 праць, з них опубліковано українською 131. 1997 — у видавництві «Смолоскип» вийшла збірка статей П. Одарченка «За культуру української мови». Він присвятив багато уваги дослідженню мови українців в Америці.  Одарченко є автором понад 500 праць. Впродовж 12 років був секретарем Вашингтонської групи УВАН. 1973 року обраний її головою. Навколо постаті П. Одарченка гуртувалися наукові філологічні кола та письменництво як діаспори, так і України.

 

 

4

Вул.. Чкалова 

Ніяк не пов'язаний з історією громади. Російський радянський льотчик. Уродженець Росії, з с. Васильово Горьковської області. Топоніми на честь Чкалова були елементом комуністичної наочної агітації та пропаганди, яка втратила своє значення після здобуття Україною незалежності.

Вишнева

 

Вулиця Анатолія Лифаря

Анатолій Петрович Лифар (19 травня 1981 — 28 серпня 2014) —уродженець села Римарівка, солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни за незалежність України. 26 травня 2016 року у Римарівській школі відбулося відкриття меморіальної дошки в пам'ять про Анатолія Лифаря.

Енциклопедична довідка

https://bit.ly/3GmTEEC

 

5

Вулиця Зої Комодем’янської  (декомунізація окреме рішення)

За матеріалами офіційного сайту Українського інституту національної пам’яті як центрального органу виконавчої влади:

https://old.uinp.gov.ua/publication/spisok-osib-yaki-pidpadayut-pid-zakon-pro-dekomunizatsiyu?fbclid=IwAR1fgMTE6Uo8lfKBZoV3ghJ5K-RKLkRZd3P3zbHRX_ajK_F9Ylwc01UPUyA 

відповідно до пп. «є» п. 4 частини 1 ст. 1 Закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», символікою комунорежиму є назви вулиць, провулків, у яких використані імена осіб, які обіймали керівні посади в комуністичній партії та похідні від них, назви, пов’язані з діяльністю компартії (крім назв, пов’язаних з опором та вигнанням нацистських окупантів з України або з розвитком української науки та культури). Відповідно до Експертної оцінки Інституту історії України НАН, та Українського інституту національної пам’яті підпадають під обмеження, визначені згаданим Законом об’єкти топоніміки, названі на честь Космодем’янської Зої Анатоліївни (1923–1941) – радянської диверсантки, діячки Всесоюзної ленінської комуністичної спілки молоді (ВЛКСМ), партизанки загону, що діяв по завданню Західного фронту на Можайському напрямку, схоплена в с. Петріщево (Рузький район Московської області). Входить до комуністичного пантеону «Великої вітчизняної війни». Вулиця у селі Римарівка має бути перейменована, оскільки вказана комсомолка не має відношення до історії України, не пов’язана з опором і вигнанням нацистських окупантів з України або з розвитком української науки та культури. Перейменування топонімів, назви яких містять символіку комунорежиму, є обов’язком, а не правом органів місцевого самоврядування, і відповідна норма статті 7 вказаного закону не передбачає винятків щодо можливості не перейменування такого об’єкту топоніміки.

Залужанська

 

Вулиця Юрія Ордановського

 підполковник Армії УНР Ордановський Юрій Іванович народився 10 листопада 1887 року у селі  Римарівка Гадяцького повіту Полтавської губернії (нині Краснолуцька сільська рада Миргородського району Полтавської області). Обрав шлях військовика. Опановував фах військового: закінчив Суворівський кадетський корпус, Тверське кавалерійське училище (у 1910 році). Надалі військова кар’єра  складалася більш ніж успішно: став корнетом до 12-го уланського Білгородського полку (місто Меджибіж), останнє звання у російській армії — штабс-ротмістр. Мужній офіцер «нюхав порох» в численних і жорстоких боях Першої світової війни.

Події Української революції 1917-21 років докорінно змінили життя досвідченого військовика. Тоді виникла і формувалася у вирі щоденної боротьби молодої держави за своє існування Армія Української Народної Республіки. У цей вир з головою поринає й Юрій Ордановський. Він відстоює цінності IV Універсалу Центральної Ради, яким вперше у ХХ столітті проголосили державну незалежність:опікується справами українізації військових частин колишньої Російської імперії, розбудовує збройні сили новопосталої Української держави, захищає її від російської агресії. Українізація тоді охопила практично всі фронти й округи Росії. Повністю або частково українізувалися 23 піші, одна кінна дивізії й десятки інших частин. Загальне керівництво українізацією армії здійснював Український генеральний військовий комітет на чолі з полтавцем Симоном Петлюрою. У травні 1917-го в Києві відбувся І Всеукраїнський військовий з’їзд, делегати якого представляли майже мільйон українців у російській армії та флоті! Цей та наступні військові з’їзди задекларували підтримку Центральної Ради, а також спонукали її лідерів до рішучих кроків.

Восени 1917 року Юрій Ордановський став одним з ініціаторів українізації 12-го уланського полку та перейменування його на 7-й кінно-козачий імені Богдана Хмельницького військ Української Центральної Ради.

Про життя і діяльність Юрія Ордановського знаходимо відомості в фундаментальній двотомній праці з української військової історії «Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921)» авторства українського історика і журналіста, кандидата історичних наук Ярослава Тинченка. Зокрема, той встановив, що у 1919 році Юрій Ордановський виборював незалежність УНР від російсько-більшовицьких загарбників як старшина 2-го Залізнично-Технічного полку Дієвої Армії УНР. У 1920 році  уродженець Римарівки викладав у Кам’янецькій спільній юнацькій школі. Станом на 29 липня 1920 року Юрій Ордановський був уповноваженим з відправки поповнень до Армії УНР з табору Ланцут. З 29 квітня 1921 року — т. в. о. командира 2-ї бригади Окремої кінної дивізії Армії УНР. Після окупації УНР більшовицькою Росією З осені 1920 року уродженець Римарівки опиняється в політичній еміграції. Доля закинула його до Польщі: з 1926 року служив контрактовим офіцером у польській армії у складі 3-го полку шеволежерів у Сувалках, 1-го полку шеволежерів у Варшаві та 5-го кінно-єгерського полку у Тарнові, останнє звання у польській армії — майор. З 1950 року мешкав у еміграції у Канаді. Помер і похований у цій країні. Вулицю пропонується перейменувати у межах виконання ст.5 п.4 Закону України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України в 20 ст.».

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/314-19#Text 

Статтею 1. п. 6. борцями за незалежність України у XX столітті визнаються особи, які брали участь у всіх формах політичної, збройної та іншої колективної чи індивідуальної боротьби за незалежність України у XX столітті у складі військових, безпекових, інших міліарних, воєнізованих або парамілітарних формувань та частин Української Народної Республіки.

 

 

с. Максимівка

№ з/п

Існуюча назва об’єкта топоніміки

Пропозиції постійної комісії культури і туризму

 

Пропозиції населення

Пропозиції Полтавського офісу Українського інституту національної пам'яті

Пропозиції топонімічної комісії

1

О.Кошового

Олег Васильович Кошовий (08.06.1926-09.02.1943)– діяч ВЛКСМ, Ніяк не пов'язаний з історією громади. Один з учасників начебто підпільної організації "Молода гвардія", що існувала в місті Краснодон (нині Сорокине) Луганської області під час Другої світової війни. Літературний герой, створений О. Фадєєвим у романі «Молода гвардія», написаного на особисте замовлення Сталіна (до 30-річчя більшовицького Жовтневого перевороту) Входить до російського і радянського комуністичного пантеону так званої «Великої Вітчизняної війни». Топоніми на честь Олега Кошового були елементом комуністичної наочної агітації та пропаганди, яка втратила своє значення після здобуття Україною незалежності.

Миру

 

Вулиця Четвертого Універсалу – на честь історичної події – 22 січня 1918 року вперше у 20 столітті Українською Центральною Радою було проголошено незалежність України. 

 

Інший варіант

Вулиця Червоної Рути – на прославлення пісні Володимира Івасюка, яка стала народною

 

 с.Гречанівка

№ з/п

Існуюча назва об’єкта топоніміки

Пропозиції постійної комісії культури і туризму

 

Пропозиції населення

Пропозиції Полтавського офісу Українського інституту національної пам'яті

Пропозиції топонімічної комісії

1

Вул. Гагаріна

вул. Незалежності

 

Вулиця Юрія Кондратюка-український учений-винахідник, один із піонерів ракетної техніки й теорії космічних польотів. Автор так званої «траси Кондратюка», якою подорожували на Місяць космічні кораблі «Аполлон».

Детальніше на офіційному сайті

Українського інституту національної пам’яті

https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/cherven/21/1897-narodyvsya-yuriy-kondratyuk-vynahidnyk 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

с. Сватки

№ з/п

Існуюча назва об’єкта топоніміки

Пропозиції постійної комісії культури і туризму

Пропозиції населення

Пропозиції Полтавського офісу Українського інституту національної пам'яті

Пропозиції топонімічної комісії

1

Вул. Гагаріна

вул.Героїв Майдану
 вул. Земляків-героїв

 

 Вулиця Сергія Корольова

Сергій Корольов, видатний український вчений, конструктор космічних кораблів, основоположник практичної космонавтики, в’язень сталінського ГУЛАГу. Детальніше на офіційному сайті

Українського інституту національної пам’яті https://bit.ly/3GmhhNM

 

 

 

2

Вул.. Першотравнева

Вул.Переможців

 

Вулиця Преображенська

На честь історичної козацької церкви (1764 рік) у селі Сватки

Інший варіант

 До Сваток належали хутори: Богушев, Бондарєв, Василенків, Виставножин, Галаївець, Грицанів, Громадський, Зигунів, Калатинець, Лигущин, Півнів, Симинюта, Херуїмов, Червин, Шевченків. Обрати найбільш прийнятну, що наближена територіально

 

 

3

Вул..Пося

військовий діяч СРСР, учасник агресії СРСР та Монголії 11 травня-16 вересня 1939 року проти Японії та Маньчжурії.

У радянській історіографії ці події отримали назву «Бої на Ха́лхин-Голі», у японській- термін «Халхін-Гол» вживається тільки для найменування річки, а сам військовий конфлікт називається «Інцидент у Номон-Хана», за назвою орієнтирного знаку Номон-Хан-Бурд-Обо в цьому степовому районі маньчжуро-монгольського кордону. Член КПРС. Доречно увічнювати пам'ять Героїв цієї війни.

Вул. Козацька

 

До Сваток належали  хутори: Богушев, Бондарєв, Василенків, Виставножин, Галаївець, Грицанів, Громадський, Зигунів, Калатинець, Лигущин, Півнів, Симинюта, Херуїмов, Червин, Шевченків. Обрати найбільш прийнятну, що наближена територіально

 

 

 с. Бірки

№ з/п

Існуюча назва об’єкта топоніміки

Пропозиції постійної комісії культури і туризму

Пропозиції населення

Пропозиції Полтавського офісу Українського інституту національної пам'яті

Пропозиції топонімічної комісії

1

Вул..Тітова

(увага декомунізаційний закон)

Титов Герман Степанович, російський радянський космонавт, уродженець Алтайського краю Росії

Підпадає під дію пп. «ґ» п. 4 частини першої декомунізаційного закону, оскільки є особою, яка обіймала керівні посади в комуністичній партії (член ЦК КПРС з 1961, балотувався у Державну думу росії від КПРФ)

вул. Гайдамацька

 

Вулиця Родини Онацьких

На честь  видатного уродженця села Бірки, українського історика, краєзнавця, педагога Дометія Онацького  та його сина - члена Української Центральної Ради і діяча ОУН Євгена Онацького.

Детальніше :

https://bit.ly/3lRWGaw 

https://bit.ly/3S54LGH 

 

 

 

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь